Мальовничими схилами Збруча

  

Мальовничими схилами Збруча

Нашу велоподорож ми запланували здійснити Борщівським районом Тернопільської області - краєм печер, замків, старовинних костелів, та й загалом - просто красивої природи, уздовж річки Збруч, що розділяє Тернопільщину та Хмельниччину.

Стартуємо з м. Борщів. А маршрут ми проклали ось такий:

Година їзди трасою, і ми  у с. Турильче, де здалеку нас зустрічає своїми гострим неоготичним куполом Собор Святого Яна Непомука, збудований у 1871 року. 
Ходити всередині небезпечно - про це свідчить дірявий дах із цегли, що періодично обвалюється акурат на підлогу костелу. Вівтар із величезним розп'яттям оздоблений лампадками та свіжими квітами - отже є у недіючого Храму свої прихожани-католики.  На фасаді — статуї апостолів Петра і Павла.

Прямуємо у село Нивра. Тут теж був недіючий костел 1910 року побудови, однак... трохи ми спізнилися, років десь так на 5, оскільки костел реставрували греко-католики, але на свій лад, понавтикувавши верхівки-цибульки. Наразі це греко-католицька діюча церква.
Ось так було 5 років тому:

Ось так стало:

Спускаємося сільськими вуличками, а далі — стежинками до річки Збруч, переходимо через дамбу на лівий берег, у Хмельницьку область. 

Доріг тут просто не існує, лише напрямки :). Відчуваються Подільські Товтри. Стежки то круто спускаються, то круто піднімаються. Їхати тяжко. Година їзди вздовж каньйону Збруча, і ми бачимо здалеку на горі Чорнокозинський замок. Дісталося йому свого часу  і від татарів, і від молдован, і від війська Максима Кривоноса, і від Польші. Був він у віданні і Російської імперії. Використовувався він навіть і НКВС.  Замок (руїни) дуже компактний, проте був, мабуть, багатоярусний, про що свідчать численні катакомби.

Хтось тут облаштував своє обійстя :)

Далі знову бездоріжжя і крутий довгий підйом, годину їзди, і ми у селі Кудринці (Хмельницької області). Тут працює завод із виробництва гіпсу. Для села нібито і добре — робочі місця, проте є шкода у вигляді радіоактивного забруднення від такої діяльності. 
Переходимо (дуже обережно) вузеньку хитку кладку через Збруч, і ми у Кудринцях Тернопільської області, біля підніжжя гори, на якій Кудринецький замок. 

 Підніжжя замку – єдине родовище мармуру на Поділлі. Білий мармуровий камінь і сьогодні виступає на поверхню ґрунту.  
15-хвилинний підйом вузенькою стежиною, і під ногами розкривається чудові краєвиди Поділля. Від замку лишилося 2 вежі і фрагмент стіни — це результат військово-історичних перепетій, зміни власників.

Робимо фотографії і швиденько їдемо у Борщів, оскільки почалася затяжна злива з грозою. Стихія. Подальша подорож обіцяє бути екстремальною.
Обов'язково повернемося у ці краї. Подивитися є ще багато на що.