Розмаїта Львівщина: Галицький Люрд, в гостях у білих хорватів та ще багато цікавого. Велоподорож.

Наш веломаршрут ми проклали від Стрия до Львова селами та містечками Стрийського, Жидачівського та Миколаївського районів. Маршрут середньої складності, понад 100 км, переважно асфальтне покриття доріг, не занадто жвавий рух транспорту (за виключенням траси «Київ-Чоп»), рівний рельєф, тепла, майже літня погода, отож, їхати було нескладно, як то кажуть, у своє задоволення.

Стрий. Місто в карпатській частині Львівської області, що розташоване на лівому березі однойменної річки Стрий. У свій час його назвали «містом вічного світла», оскільки, коли розпочали експлуатацію Дашавського родовища, у Стрию для освітлення вулиць було встановлено ліхтарі, які ніколи не гасились, бо їх утримання обійшлося б дорожче за вартість газу, що згорав за добу. У місті інтенсивний рух транспорту та метушня людей. Нудьгувати тут, мабуть, не доводиться. 

Вирушаємо до села Підгірці, що за 10 км на Схід. Тут розташований палац Яблонських-Бруницьких. Ще декілька років тому він стояв без вікон і дверей. Наразі бачимо нову керамічну черепицю. На фасаді, що виходить на ставок, встановлені прості металопластикові вікна. Це не реставрація, звичайно, це ремонт. Але він не дасть пам’ятці померти. Пан Бруницький жив тут до 1939 року, розбудовуючи село, володіючи також і сусідніми селами. За радянської влади тут була школа-інтернат, надалі сільська рада, а от тепер рибгосп. Палац оточував величезний парк, який безжалісно порізали. Спостерігаємо нечисленні дерева, що нагадують про його колишню велич та красу. 

Дашава.  На відстані 8 км від Підгірців нас зустрічає Дашава ось таким пам’ятним знаком на честь 70-річчя Дашавського родовища, що у 1934 році започаткувало газову промисловість в Україні.

Коротка довідка:  Газопровід Дашава - Київ - Москва - перший магістральний газопровід на Україні.

Загальна протяжність - 509,6 км, пропускна здатність - 1500000 м³ на добу.

У 1948 природний газ з цієї труби отримав і Тернопіль.

  «Дашава-Київ» в той час був найпотужнішим газопроводом в Європі.

У 1951 газопровід був продовжений з Києва через Брянськ до Москви (і названий «Дашава-Київ-Брянськ-Москва». У 60-х роках розвідали більш потужні родовища газу, тому газопровід почав використовуватися як розподільний (зі Сходу на Захід).

Гніздичів-Кохавина, що на 12 км східніше, мабуть, є найбільшою окрасою цього маршруту. На сучасних картах ви не знайдете назву «Кохавина». За радянських часів цю місцевість (так званий Галицький Люрд) приєднали до смт. Гніздичів. Принадою для туристів є монастир Святого Герарда отців редемптористів, які й опікуються ним. Зараз тут відбуваються колосальні роботи із ремонту та реконструкції. Колишній польський костел дихає по-новому. Своє друге життя він отримав у вигляді греко-католицької церкви.

Для порівняння: так виглядає відомий поломникам французький Люрд.

Жидачів. Із родзинок, що нам впали в око, запам’ятався Успенський костел та вид на річку Дністер. Містечко невелике. Складається враження, що життя тут тече розмірено, і ніхто нікуди не поспішає.

Селище Розділ – наступний пункт призначення. Їхати довелося прежахливою дорогою. Здалеку видно містечко Новий Розділ, яке спеціалізувалося на хімічній промисловості. Заїжджаємо на подвір’я палацу  Лянцкоронських. Вигляд у нього сумний. Як пояснили нам місцеві мешканці, був тут санаторій-профілакторій, який проіснував до середини 90-х, надалі приміщення купили якісь комерсанти, котрі почали розбирати його на цеглу, а тепер тут похмура пустка із сумнівною перспективою,  вигляд дещо гнітючий, невеселий, при вході в паркову частину - заіржавіла табличка «приватна територія». Якось так…

Стільсько. Проїхавши неквапом 10 км лісом, насолодившись свіжим запашним повітрям, дісталися сіл Дуброва та Стільсько. Білі хорвати – слов’янське плем’я, що мешкало в VI – Х ст. на території півдня Польщі, усієї Чехії, Галичини та північної частини Карпатських гір. Наприкінці ХХ ст. виявлено понад 40 городищ (найбільше – Стільське городище).

Тут збереглось давнє святилище та чимало печер, які сучасні мешканці, прилаштувавши дверцята та почепивши замки, використовують як пивниці, де зберігають продукти. Раніше тут були печери, у яких жили монахи, а ще раніше, можливо, тут проживали волхви чи просто давні білі хорвати, а, можливо, вони використовувались також у господарських цілях, як і тепер. Святилище розташовано на камені, який у народі має назву Дірявець (науковці ж називають його Столовий камінь, або ж Храм Сонця), через свою оригінальну форму п’єдесталу, наче підпертого колоною. Стверджують, що у ті часи на ньому стояв ідол.

За 10 км я виїжджаю на трасу М-06 (Київ-Чоп), якою прямую до Львова. Довідково: залізницею сполученням «Львів-Стрий» систематично з відносно невеликим інтервалом курсують приміські поїзди, тому велосипедисту без проблем можна дістатися звідси Львова, або ж Стрия також поїздом.

До нових зустрічей!